1. Словник української мови у 20 томах

гик

ГИК, у, ч., розм.

Те саме, що ги́кання.

Далі не витримав [Марко], повернувся і з диким гиком ударився тікать, куди бачили очі (С. Васильченко);

На них з гиком наскочили татари (А. Хижняк);

Буйний святковий карнавал з гиками та гуками, з бубнами та цимбалами б'є у вузьку вуличку напролом (О. Гончар).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гик — гик іменник чоловічого роду гикання розм. Орфографічний словник української мови
  2. гик — -у, ч., розм. Те саме, що гикання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гик — див. звучання Словник синонімів Вусика
  4. гик — ГИК, у, ч., розм. Те саме, що ги́кання. Далі не витримав [Марко], повернувся і з диким гиком ударився тікать, куди бачили очі (Вас., II, 1959, 313); На них з гиком наскочили татари (Хижняк... Словник української мови в 11 томах