гикання

I гик`анняікання, -я, с.

Дія за знач. гикати, ікати.

II г`икання-я, с., розм.

Дія за знач. гикати.

Значення в інших словниках

1. гикання — ги́кання іменник середнього роду ікання розм. гика́ння іменник середнього роду крики  Орфографічний словник української мови
2. гикання — ГИКА́ННЯ, ІКА́ННЯ, я, с. Дія за знач. гика́ти, іка́ти. Учта набирала розмаху, пси під столами гризлися за кістки, слуги в кутках ждали недоїдків; гикання, плямкання (П.  Словник української мови у 20 томах
3. гикання — ГИКА́ННЯ (ІКА́ННЯ) (уривчасті звуки, викликані мимовільними скороченнями діафрагми), ГИ́КАВКА (І́КАВКА), ЩИ́КАВКА діал. Не міг (Краньцовський) докінчити своєї мови, така сильна гикавка його напала (Лесь Мартович); Знов голос, страшніший від першого.  Словник синонімів української мови
4. гикання — Ги́кання і і́кання, -ння, -нню і́кання і ги́кання, -ння, -нню  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. гикання — ГИ́КАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. ги́кати. За викрадачем услід з диким гиканням, свистом помчала, стріляючи в небо, погоня (Гончар, Таврія.., 1957, 649). ГИКА́ННЯ, ІКА́ННЯ, я, с. Дія за знач. гика́ти, іка́ти.  Словник української мови в 11 томах
6. гикання — Гикання, -ня с. Иканіе.  Словник української мови Грінченка