гикати
ГИКА́ТИ, ІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок.
Мимовільно видавати горлом короткі уривчасті звуки, що викликаються судорожним скороченням діафрагми.
Почався бій. Спочатку гарматний, від якого слабші на нерви гикати почали (Іван Ле);
Дехто по перепитій ночі спльовував вбік і гикав (Мирослав Ірчан);
[Ага:] В купе проти мене сидів якийсь неприємний тип, весь час дивився на мене й ікав (О. Корнійчук).
ГИ́КАТИ, аю, аєш, недок., розм.
Видавати різкі уривчасті звуки.
А Грицько гика та тпрука на все поле... (Панас Мирний);
Ялини скидали довгі шишки, а попід ними гикали індики, та бундючний павич борсався здоровенним своїм хвостиськом у кущах пахучого ялівцю (У. Самчук);
Гикало щось у коневі, гикало мовби й у самому Кирпі – дике й відчайдушне (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)