гикати

ГИКА́ТИ (ІКА́ТИ) (видавати уривчасті звуки внаслідок мимовільних скорочень діафрагми), ЩИ́КАТИ діал.; КЕ́ВКАТИ розм. (видавати звуки, схожі на гикавку). — Док.: гикну́ти (ікну́ти), ке́вкнути. Вульф раптом зблід і почав нервово гикати (В. Кучер); Терентій гучно гикнув: — Гик! (О. Довженко); (Ага:) В купе проти мене сидів якийсь неприємний тип, весь час дивився на мене й ікав (О. Корнійчук); Ленько і Сенько, щикаючи і дрижачи від студені, поплелися боком під ліс (І. Франко); Як махнув (Тимоха) під бік, то стара й зуби стяла, лиш кевкнула (А. Свидницький).

Значення в інших словниках

1. гикати — ги́кати дієслово недоконаного виду розм. гика́ти дієслово недоконаного виду ікати  Орфографічний словник української мови
2. гикати — I гик`атиі ікати, -аю, -аєш, недок. Мимовільно видавати горлом короткі уривчасті звуки, що викликаються судорожним скороченням діафрагми. II г`икати-аю, -аєш, недок., розм. Видавати різкі уривчасті звуки; кричати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гикати — ГИКА́ТИ, ІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. Мимовільно видавати горлом короткі уривчасті звуки, що викликаються судорожним скороченням діафрагми. Почався бій.  Словник української мови у 20 томах
4. гикати — див. кричати  Словник синонімів Вусика
5. гикати — Ги́кати і і́кати, -каю, -каєш і́кати і ги́кати, -каю, -каєш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. гикати — ГИ́КАТИ, аю, аєш, недок., розм. Видавати різкі уривчасті звуки. А Грицько гика та тпрука на все поле… (Мирний, II, 1954, 56). ГИКА́ТИ і ІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок.  Словник української мови в 11 томах
7. гикати — Гикати, -каю, -єш гл. Икать.  Словник української мови Грінченка