глиняник — Орфографічний словник української мови

глиняник — -а, ч. Посудина, в якій розводять глину або крейду для мазання долівки, стін. Великий тлумачний словник сучасної мови
глиняник — ГЛИ́НЯНИК, а, ч. 1. Посудина, в якій розводять глину або крейду для мазання долівки, стін. Вона збиралась мазать червоною глиною припічок. Другий глиняник з білою глиною стояв коло порога (І. Словник української мови у 20 томах
глиняник — ГЛИ́НЯНИК, а, ч. Посудина, в якій розводять глину або крейду для мазання долівки, стін. Пріська закомандувала винести ослони, глиняники, бо ще ж і знадвору треба вимазати (Речм., Весн. грози, 1961, 213). Словник української мови в 11 томах
глиняник — Глиняник, -ка м. Горшокъ для глины. Н. Вол. у. Два щербаті глиняники. Левиц. І. 2. 2) = глинище. Н. Вол. у. Словник української мови Грінченка