глиняник

ГЛИ́НЯНИК, а, ч. Посудина, в якій розводять глину або крейду для мазання долівки, стін.

Пріська закомандувала винести ослони, глиняники, бо ще ж і знадвору треба вимазати (Речм., Весн. грози, 1961, 213).

Значення в інших словниках

1. глиняник — гли́няник іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. глиняник — -а, ч. Посудина, в якій розводять глину або крейду для мазання долівки, стін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. глиняник — ГЛИ́НЯНИК, а, ч. 1. Посудина, в якій розводять глину або крейду для мазання долівки, стін. Вона збиралась мазать червоною глиною припічок. Другий глиняник з білою глиною стояв коло порога (І.  Словник української мови у 20 томах
4. глиняник — Глиняник, -ка м. Горшокъ для глины. Н. Вол. у. Два щербаті глиняники. Левиц. І. 2. 2) = глинище. Н. Вол. у.  Словник української мови Грінченка