глиняний
ГЛИ́НЯНИЙ, а, е.
1. Зробл. з глини.
Маріора варила обід у глиняній кабиці на подвір’ї (Коцюб., І, 1955, 215);
Глиняні посудини дунайської культури мають форму чашок, кубків і невеликих плоскодонних глечиків (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 51);
*У порівн. Рука [Тугара] ослабла, впала, мов глиняна (Фр., VI, 1951, 97).
2. Який складається з глини.
Де ж Дніпро? Ось і він — синій аж чорний.. піднімав свою гребенясту спину, роздимає покручені боки і з ревом та гуком стрибає на глиняний берег (Мирний, І, 1954, 346);
Земля тут глиняна. Суглинок, покраяний ярами, долинами (Кучер, Дорога.., 1958, 217);
*У порівн. Ми йдемо сірою, мов глиняна брила, колоною (Кол., На фронті.., 1959, 6).
Словник української мови (СУМ-11)