глиняний
ГЛИ́НЯНИЙ, а, е.
1. Зробл. з глини.
Маріора варила обід у глиняній кабиці на подвір’ї (Коцюб., І, 1955, 215);
Глиняні посудини дунайської культури мають форму чашок, кубків і невеликих плоскодонних глечиків (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 51);
*У порівн. Рука [Тугара] ослабла, впала, мов глиняна (Фр., VI, 1951, 97).
2. Який складається з глини.
Де ж Дніпро? Ось і він — синій аж чорний.. піднімав свою гребенясту спину, роздимає покручені боки і з ревом та гуком стрибає на глиняний берег (Мирний, І, 1954, 346);
Земля тут глиняна. Суглинок, покраяний ярами, долинами (Кучер, Дорога.., 1958, 217);
*У порівн. Ми йдемо сірою, мов глиняна брила, колоною (Кол., На фронті.., 1959, 6).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- глиняний — гли́няний прикметник Орфографічний словник української мови
- глиняний — ГЛИНЯНИЙ – ГЛИНЯСТИЙ, ГЛИНИСТИЙ Глиняний. Який складається або виготовлений з глини; який має колір глини: глиняна гора, глиняна печера, глиняна долівка, глиняна амфора, глиняний глечик, глиняний колір. Глинястий, глинистий. Літературне слововживання
- глиняний — [глин'анией] м. (на) -ному /-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- глиняний — -а, -е. 1》 Зробл. з глини. 2》 Який складається з глини. Великий тлумачний словник сучасної мови
- глиняний — ГЛИ́НЯНИЙ, а, е. 1. Зробл. з глини. Маріора варила обід у глиняній кабиці на подвір'ї (М. Коцюбинський); Продавець дитячих іграшок нестямно свистів одночасно на кількох глиняних свищиках (Б. Словник української мови у 20 томах
- глиняний — ГЛИ́НЯНИЙ (про посуд — зроблений із глини), КЕРАМІ́ЧНИЙ, ЧЕРЕП'Я́НИЙ. Василина дістала з.. мисника глиняний, з підмальованими боками кухлик (М. Стельмах); Керамічний посуд; З череп'яної миски Оксана взяла найкраще гроно винограду (А. Шиян). Словник синонімів української мови
- глиняний — Гли́няний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- глиняний — Глиняний, -а, -е Глиняный. Шевч. 437. Словник української мови Грінченка