Великий тлумачний словник сучасної мови

глиняник

гли́няник

-а, ч.

Посудина, в якій розводять глину або крейду для мазання долівки, стін.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. глиняник — гли́няник іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
  2. глиняник — ГЛИ́НЯНИК, а, ч. 1. Посудина, в якій розводять глину або крейду для мазання долівки, стін. Вона збиралась мазать червоною глиною припічок. Другий глиняник з білою глиною стояв коло порога (І.  Словник української мови у 20 томах
  3. глиняник — ГЛИ́НЯНИК, а, ч. Посудина, в якій розводять глину або крейду для мазання долівки, стін. Пріська закомандувала винести ослони, глиняники, бо ще ж і знадвору треба вимазати (Речм., Весн. грози, 1961, 213).  Словник української мови в 11 томах
  4. глиняник — Глиняник, -ка м. Горшокъ для глины. Н. Вол. у. Два щербаті глиняники. Левиц. І. 2. 2) = глинище. Н. Вол. у.  Словник української мови Грінченка