Значення в інших словниках
-
голосистий —
ГОЛОСИСТИЙ – ГОЛОСНИЙ Голосистий. Який має сильний, дзвінкий голос; дзвінкий, гучний. Співом пташки голосистої Залунав увесь лісок (П.Грабовський); Здавалось, сама земля задзвеніла тим голосистим кукуріканням (Ю.
Літературне слововживання
-
голосистий —
-а, -е. 1》 Який має сильний, дзвінкий голос (у 1, 3 знач.). 2》 Дзвінкий, гучний.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
голосистий —
ГОЛОСИ́СТИЙ, а, е. 1. Який має сильний, дзвінкий голос (у 1, 3 знач.). Співом пташки голосистої Залунав увесь лісок (П. Грабовський); На вулиці голосиста циганка продавала паперові троянди. “Як живі! Як живі!” – вигукувала вона (І.
Словник української мови у 20 томах
-
голосистий —
див. голосний; крикливий
Словник синонімів Вусика
-
голосистий —
ДЗВІНКИ́Й (про звук, голос, сміх тощо — який звучить високо, чітко і сильно), ДЗВЕНЯ́ЧИЙ, ДЗВЕНЮ́ЧИЙ, МЕТАЛЕ́ВИЙ, ГОЛОСИ́СТИЙ рідше, ТРЕМКИ́Й розм.; СРІБЛЯ́СТИЙ, СРІБЛИ́СТИЙ, СРІ́БНИЙ, КРИШТАЛЕ́ВИЙ (мелодійний, чистого звучання).
Словник синонімів української мови
-
голосистий —
ГОЛОСИ́СТИЙ, а, е. 1. Який має сильний, дзвінкий голос (у 1, 3 знач.). Співом пташки голосистої Залунав увесь лісок (Граб., І, 1959, 321); На вулиці голосиста циганка продавала паперові троянди. «Як живі! Як живі!» — вигукувала вона (Мур., Свіже повітря..
Словник української мови в 11 томах