голослівно —
Присл. до голослівний.
Великий тлумачний словник сучасної мови
голослівно —
ГОЛОСЛІ́ВНО. Присл. до голослі́вний. Навіть якщо сам підсудний голослівно визнає за собою провину, її треба ще довести на конкретних матеріалах слідства й судового розгляду (Б. Антоненко-Давидович); Гриць Духота, вислухавши усі доводи, обурився: все це було голослівно (П. Панч).
Словник української мови у 20 томах
голослівно —
ГОЛОСЛІ́ВНО. Присл. до голослі́вний. Гриць Духота, вислухавши усі доводи, обурився: все це було голослівно (Панч, І, 1956, 536).
Словник української мови в 11 томах