голослівно

ГОЛОСЛІ́ВНО.

Присл. до голослі́вний.

Навіть якщо сам підсудний голослівно визнає за собою провину, її треба ще довести на конкретних матеріалах слідства й судового розгляду (Б. Антоненко-Давидович);

Гриць Духота, вислухавши усі доводи, обурився: все це було голослівно (П. Панч).

Значення в інших словниках

1. голослівно — голослі́вно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. голослівно — Присл. до голослівний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. голослівно — ГОЛОСЛІ́ВНО. Присл. до голослі́вний. Гриць Духота, вислухавши усі доводи, обурився: все це було голослівно (Панч, І, 1956, 536).  Словник української мови в 11 томах