Великий тлумачний словник сучасної мови

голослівно

голослі́вно

Присл. до голослівний.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. голослівно — голослі́вно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
  2. голослівно — ГОЛОСЛІ́ВНО. Присл. до голослі́вний. Навіть якщо сам підсудний голослівно визнає за собою провину, її треба ще довести на конкретних матеріалах слідства й судового розгляду (Б. Антоненко-Давидович); Гриць Духота, вислухавши усі доводи, обурився: все це було голослівно (П. Панч).  Словник української мови у 20 томах
  3. голослівно — ГОЛОСЛІ́ВНО. Присл. до голослі́вний. Гриць Духота, вислухавши усі доводи, обурився: все це було голослівно (Панч, І, 1956, 536).  Словник української мови в 11 томах