голубівник —
-а, ч. Людина, яка займається голубівництвом.
Великий тлумачний словник сучасної мови
голубівник —
ГОЛУБІВНИ́К, а́, ч. Той, хто тримає, розводить голубів; голубар. Орнітоз є небезпечним для людини. Голубівник може заразитися при проникненні вірусу в ротову порожнину, на слизову оболонку очей або руки (з наук.-попул. літ.
Словник української мови у 20 томах
голубівник —
ГОЛУБІВНИ́К (той, хто розводить голубів), ГОЛУБА́Р, ГОЛУБ'Я́ТНИК рідше. Багато відомостей про повадки й життя птахів передали Петрові Федоровичу батько й дід, теж пристрасні голубівники (з газети); Був з Сашка найперший голубар поміж усіма голубарями (Ю.
Словник синонімів української мови