голубівник

ГОЛУБІВНИ́К (той, хто розводить голубів), ГОЛУБА́Р, ГОЛУБ'Я́ТНИК рідше. Багато відомостей про повадки й життя птахів передали Петрові Федоровичу батько й дід, теж пристрасні голубівники (з газети); Був з Сашка найперший голубар поміж усіма голубарями (Ю. Смолич); Голуб'ятники оглядали голубеня, вихали по руці, щоб воно показало корпус (М. Кропивницький).

Значення в інших словниках

1. голубівник — голубівни́к іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. голубівник — -а, ч. Людина, яка займається голубівництвом.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. голубівник — ГОЛУБІВНИ́К, а́, ч. Той, хто тримає, розводить голубів; голубар. Орнітоз є небезпечним для людини. Голубівник може заразитися при проникненні вірусу в ротову порожнину, на слизову оболонку очей або руки (з наук.-попул. літ.  Словник української мови у 20 томах