голубівник

ГОЛУБІВНИ́К, а́, ч.

Той, хто тримає, розводить голубів; голубар.

Орнітоз є небезпечним для людини. Голубівник може заразитися при проникненні вірусу в ротову порожнину, на слизову оболонку очей або руки (з наук.-попул. літ.);

Знайомий голубівник розповів, що інколи він міняє когось з голубиної пари, щоб вивести новий вид, і ті, без будь-якої ворожості, за кілька днів створюють нову сім'ю (з газ.).

Значення в інших словниках

1. голубівник — голубівни́к іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. голубівник — -а, ч. Людина, яка займається голубівництвом.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. голубівник — ГОЛУБІВНИ́К (той, хто розводить голубів), ГОЛУБА́Р, ГОЛУБ'Я́ТНИК рідше. Багато відомостей про повадки й життя птахів передали Петрові Федоровичу батько й дід, теж пристрасні голубівники (з газети); Був з Сашка найперший голубар поміж усіма голубарями (Ю.  Словник синонімів української мови