голубівник
ГОЛУБІВНИ́К, а́, ч.
Той, хто тримає, розводить голубів; голубар.
Орнітоз є небезпечним для людини. Голубівник може заразитися при проникненні вірусу в ротову порожнину, на слизову оболонку очей або руки (з наук.-попул. літ.);
Знайомий голубівник розповів, що інколи він міняє когось з голубиної пари, щоб вивести новий вид, і ті, без будь-якої ворожості, за кілька днів створюють нову сім'ю (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- голубівник — голубівни́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- голубівник — -а, ч. Людина, яка займається голубівництвом. Великий тлумачний словник сучасної мови
- голубівник — ГОЛУБІВНИ́К (той, хто розводить голубів), ГОЛУБА́Р, ГОЛУБ'Я́ТНИК рідше. Багато відомостей про повадки й життя птахів передали Петрові Федоровичу батько й дід, теж пристрасні голубівники (з газети); Був з Сашка найперший голубар поміж усіма голубарями (Ю. Словник синонімів української мови