Значення в інших словниках
-
горбатий —
-а, -е. 1》 Який має горб, горби; вкритий горбами (у 1 знач.). || У вигляді горбика, з горбиком; вигнутий горбом. 2》 З горбом (про людину). || у знач. ім. горбатий, -того, ч.; горбата, -тої, ж. Той, хто має горб (про людину).
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
горбатий —
ГОРБА́ТИЙ, а, е. 1. Який має горб, горби; вкритий горбами (у 1 знач.). Відтоді, як передові частини перейшли кордон і зникли за горбатими висотами чужої землі, минуло вже кілька днів (О.
Словник української мови у 20 томах
-
горбатий —
горба́тий: ◊ горба́та доля → доля ◊ вда́тися як горба́тий до стіни́ → вдатися ◊ пасу́є як горба́тий до стіни́ → пасувати
Лексикон львівський: поважно і на жарт
-
горбатий —
Горбатого виправить могила, а упертого дубина. Про впертого, якого важко переконати навіть биттям. Горбатого й могила не направить. Злобного, лукавого чоловіка ніхто не направить. Притулив, як горбатого до стіни. Невідповідний. Не до ладу.
Приповідки або українсько-народня філософія
-
горбатий —
Ого, ч. Автомобіль «Запорожець». Буде зовсім прикро, якщо на дорозі якийсь горбатий переїде: якщо вже бути роздавленим, то хоча б нормальною тачкою.
Словник сучасного українського сленгу
-
горбатий —
1 (-ого) ч.; авто, жрм, крим.; жарт.-ірон. Автомобіль "Запорожець-965". БСРЖ, 135; СЖЗ, 32; ЯБМ, 1, 240.
Словник жарґонної лексики української мови
-
горбатий —
див. кривий
Словник синонімів Вусика
-
горбатий —
притуля́ти / притули́ти горба́того до стіни́, жарт. Говорити щось недоречне, нелогічне і т. ін. або робити щось не те, що треба. (Маруся:) Ти вже почнеш чорт батька зна що вигадувать та притулять горбатого до стіни! (М. Кропивницький).
Фразеологічний словник української мови
-
горбатий —
ГОРБА́НЬ (горбата людина), ГОРБА́ТИЙ, ГОРБА́Ч розм., ГОРБУ́Н розм. — Був у того куркуленка ще один брат — горбань (Григорій Тютюнник); — Один горбатий мириться зі своїм горбом, другий страждає через нього, третій починає ненавидіти все людство, але...
Словник синонімів української мови
-
горбатий —
ГОРБА́ТИЙ, а, е. 1. Який має горб, горби; вкритий горбами (у 1 знач.). Відтоді, як передові частини перейшли кордон і зникли за горбатими висотами чужої землі, минуло вже кілька днів (Гончар, І, 1954, 3); // У вигляді горбика, з горбиком; вигнутий горбом.
Словник української мови в 11 томах