Значення в інших словниках
-
горе —
Нерадість, смуток, печаль; (людське) безголов'я, біда, нещастя, лихо, поневіряння, обр. гірка чаша; пор. СКРУТА.
Словник синонімів Караванського
-
горе —
[гореи] -р'а, м. (ў) -р'і
Орфоепічний словник української мови
-
горе —
-я, с. 1》 Душевні переживання, печаль, смуток; прот. радість. 2》 Обставини, події, що викликають страждання; біда, лихо, нещастя; прот. щастя. || у знач. виг. Уживається для вираження душевних страждань, викликаних бідою, лихом і т. ін.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
горе —
Біда, злигодні, злидні, знегіддя, знегода, клопіт, лихо, напасть, нещастя, притуга, тарапата, лиха година, див. мізерний, нужда, труднощі, худо
Словник чужослів Павло Штепа
-
горе —
ГО́РЕ, я, с. 1. Душевні переживання, смуток; протилежне радість. От у такім горі вернулася [Оксана] додому, ледве-ледве дійшла... (Г.
Словник української мови у 20 томах
-
горе —
Горе — море, всього не вип’єш. Порівнюючи з морем, тут вказується на безмежність горя. Горе не задавить, а з ніг звалить. Від горя люди не помирають, але можуть захворіти. Горе острить розум. У біді людина думає, як з неї вибратися.
Приповідки або українсько-народня філософія
-
горе —
1 (-я) с.; мол. Автомобільна аварія. ПСУМС, 18. 2 (-я) с.; крим. Самогон. БСРЖ, 135; СЖЗ, 32; ЯБМ, 1, 240.
Словник жарґонної лексики української мови
-
горе —
див. біда
Словник синонімів Вусика
-
горе —
би́тий го́рем (ту́гою). Який багато страждав, переживав; згорьований, засмучений. Коли він пригада її заплакану — горем биту,— його серце рветься від болю на часті (шматки) (Панас Мирний); Плавець, хоч горем битий і безсильний, Не потонув...
Фразеологічний словник української мови
-
горе —
НЕЩА́СТЯ (нещаслива пригода, подія, що завдає кому-небудь страждання; душевний стан людини чи людей або соціально-моральний стан людей, народу, країни, зумовлений нещасливою подією, стражданням і т. ін.), БІДА́, ГО́РЕ підсил., ЛИ́ХО підсил.
Словник синонімів української мови
-
горе —
Го́ре, -ря, -рю, в го́рі (і в го́рю)
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
горе —
ГО́РЕ, я, с. 1. Душевні переживання, печаль, смуток; протилежне радість. От у такім горі вернулася [Оксана] додому, ледве-ледве дійшла… (Кв.-Осн.
Словник української мови в 11 томах
-
горе —
Горе, -ря с. 1) Горе, печаль, горесть. Іде дівчина до хати, несе своє горе. Шевч. 276. 2) Горе, несчастіе. З щастя та з горя скувалася доля. Ном. № 1725. на горе йдеться, пішло. Пошло на несчастіе. живе, горя прикупивши. Плоховато живетъ. Ном. № 7506. ум. горенько, горечко.
Словник української мови Грінченка