граматик

грама́тик

іменник чоловічого роду, істота

Значення в інших словниках

1. граматик — -а, ч. 1》 Знавець граматики, автор твору з граматики. 2》 іст. Учень третього із семи класів духовного та єпархіального училища і семінарії.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. граматик — ГРАМА́ТИК, а, ч. 1. заст. Знавець граматики, автор досліджень із граматики. Колись і критики, і граматики, може, й думали так, що вони можуть командувати – одні поезією, другі мовою, та думка така давно закинена (І.  Словник української мови у 20 томах
3. граматик — Грама́тик, -ка; -тики, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. граматик — ГРАМА́ТИК, а, ч. 1. Знавець граматики, автор твору з граматики. Колись і критики і граматики, може, й думали так, що вони можуть командувати — одні поезією, другі мовою, та думка така давно закинена (Фр., XVI, 1955, 246). 2. іст.  Словник української мови в 11 томах
5. граматик — Граматик, -ка м. 1) Грамматикъ. 2) Ученикъ третьяго изъ семи классовъ духовныхъ училищъ и семинарій. Сим. 175.  Словник української мови Грінченка