граматик
ГРАМА́ТИК, а, ч.
1. заст. Знавець граматики, автор досліджень із граматики.
Колись і критики, і граматики, може, й думали так, що вони можуть командувати – одні поезією, другі мовою, та думка така давно закинена (І. Франко);
– Умієш, княже, письма грецького? – Вмію, – відповів той. – Один граматик показав у Константиновому городі (І. Білик).
2. іст. Учень третього із семи класів духовного та єпархіального училища і семінарії.
[Роман:] Гуманісти, ставайте всі в ряд. Та глядіть-но, скоро ясновельможний на поріг, – зараз разом – vivat! [Гуманісти і граматики (разом):] Знаємо (Л. Старицька-Черняхівська).
Словник української мови (СУМ-20)