граматика
ГРАМА́ТИКА, и, ж.
1. Розділ мовознавства, що вивчає будову та форми слова, речення і словосполучення.
Праці з історичної граматики висвітлюють співіснування давньоруських і старослов'янських морфологічних рис у пам'ятках, розвиток морфологічних категорій і форм, становлення синтаксичної будови української мови (з наук. літ.);
У роботі висвітлено роль О. Огоновського в дослідженні порівняльної граматики слов'янських мов (з наук. літ.);
// Навчальний предмет цієї науки.
– То це й мені треба доконечно сідати за граматику та арифметику? – крикнула Настуся (І. Нечуй-Левицький);
Несподівано вона почала з того, що продиктувала нам завдання додому з граматики (Л. Смілянський);
// Підручник із цього навчального предмета.
Потім він ще розказував, що видресирував так свого собаку Марса, що той сам ключем відмикає двері і подає, коли Віті треба, задачник, або граматику, або читанку (О. Іваненко);
Узявши граматику, прочитав він два рядки (З. Тулуб).
2. Будова і форми слова, речення і словосполучення певної мови.
Це був один із найстаранніших моїх слухачів, добре знав правила української граматики й мав уже певний запас слів (Б. Антоненко-Давидович);
Спитав [пан] по-німецьки, підкреслено вимовляючи кожне слово, але з явним чужоземним акцентом і надто вже правильно за граматикою будуючи речення (О. Іваненко);
Застосовано метод зіставного аналізу, який дозволив встановити зміни в граматиці актової латини, зумовлені україно-латинським білінгвізмом судових писарів (з наук. літ.);
// розм., рідко. Те саме, що орфогра́фія.
[Храпко:] А ну скажи, як по граматиці пишеться апеляція? (Панас Мирний).
3. іст., розм. Третій із семи класів духовного та єпархіального училища і семінарії.
– Я ж таки академіст, філософ, а вона і в граматиці і в риториці не була (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови (СУМ-20)