граматик —
грама́тик іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
граматик —
-а, ч. 1》 Знавець граматики, автор твору з граматики. 2》 іст. Учень третього із семи класів духовного та єпархіального училища і семінарії.
Великий тлумачний словник сучасної мови
граматик —
ГРАМА́ТИК, а, ч. 1. заст. Знавець граматики, автор досліджень із граматики. Колись і критики, і граматики, може, й думали так, що вони можуть командувати – одні поезією, другі мовою, та думка така давно закинена (І.
Словник української мови у 20 томах
граматик —
ГРАМА́ТИК, а, ч. 1. Знавець граматики, автор твору з граматики. Колись і критики і граматики, може, й думали так, що вони можуть командувати — одні поезією, другі мовою, та думка така давно закинена (Фр., XVI, 1955, 246). 2. іст.
Словник української мови в 11 томах
граматик —
Граматик, -ка м. 1) Грамматикъ. 2) Ученикъ третьяго изъ семи классовъ духовныхъ училищъ и семинарій. Сим. 175.
Словник української мови Грінченка