Значення в інших словниках
-
гробниця —
І гробівниця Те саме, що дарохранильниця
Словник церковно-обрядової термінології
-
гробниця —
-і, ж. Спеціальна споруда, де ховають тіло померлого.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
гробниця —
Домовина, могила, див. гріб, саркофаг
Словник чужослів Павло Штепа
-
гробниця —
МОГИ́ЛА (заглиблення в землі, в яке ховають тіло покійного; місце похорону й насип на ньому), ДОМОВИ́НА, ГРІБ (ГРОБ) розм.; Я́МА, ДІЛ діал.
Словник синонімів української мови
-
гробниця —
ГРОБНИ́ЦЯ, і, ж. Спеціальна споруда, де ховають тіло померлого. — Я, цар царів, я, сонця син могутній, собі оцю гробницю збудував (Л. Укр.
Словник української мови в 11 томах
-
гробниця —
(нім. — труна) Монументальна споруда на місці поховання. Ще у стародавні часи мали місце різні види Г. — скромні могили, "кам'яні ящики", скельні поховання, мастаба, піраміди, надгробки, саркофаги, кургани, тумулуси, гурхани, тюрбе...
Архітектура і монументальне мистецтво
-
гробниця —
Гробниця, -ці ж. Гробъ. Чорним оксамитом гробницю вибив. Чуб. V. 776.
Словник української мови Грінченка