1. Орфографічний словник української мови

гробниця

гробни́ця

іменник жіночого роду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гробниця — І гробівниця Те саме, що дарохранильниця Словник церковно-обрядової термінології
  2. гробниця — -і, ж. Спеціальна споруда, де ховають тіло померлого. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гробниця — Домовина, могила, див. гріб, саркофаг Словник чужослів Павло Штепа
  4. гробниця — МОГИ́ЛА (заглиблення в землі, в яке ховають тіло покійного; місце похорону й насип на ньому), ДОМОВИ́НА, ГРІБ (ГРОБ) розм.; Я́МА, ДІЛ діал. Словник синонімів української мови
  5. гробниця — ГРОБНИ́ЦЯ, і, ж. Спеціальна споруда, де ховають тіло померлого. — Я, цар царів, я, сонця син могутній, собі оцю гробницю збудував (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  6. гробниця — (нім. — труна) Монументальна споруда на місці поховання. Ще у стародавні часи мали місце різні види Г. — скромні могили, "кам'яні ящики", скельні поховання, мастаба, піраміди, надгробки, саркофаги, кургани, тумулуси, гурхани, тюрбе... Архітектура і монументальне мистецтво
  7. гробниця — Гробниця, -ці ж. Гробъ. Чорним оксамитом гробницю вибив. Чуб. V. 776. Словник української мови Грінченка