гробниця

МОГИ́ЛА (заглиблення в землі, в яке ховають тіло покійного; місце похорону й насип на ньому), ДОМОВИ́НА, ГРІБ (ГРОБ) розм.; Я́МА, ДІЛ діал. (заглиблення в землі для похорону); ПОХОВА́ННЯ (місце похорону); ГРОБО́К, ГРО́БИК (насипаний горбик землі на місце, де поховано померлого); КУРГА́Н (високий насип на місці давнього поховання); ГРОБНИ́ЦЯ, СКЛЕП, КРИ́ПТА, ГРОБОВИ́ЩЕ (спеціальна споруда, де ховають тіло померлого); МАЙДА́Н спец. (стародавнє місце похорону). Так Калинка потрапив до лазарету, а не в братню могилу (А. Дімаров); -. Чи пронизала тебе вража куля на війні? І загребли твої кості з кінськими кістками в одну домовину? (Панас Мирний); Опускають в гріб Якима (С. Руданський); Якби то далися орлинії крила, За синім би морем милого знайшла; Живого б любила, другу б задушила, А до неживого у яму б лягла (Т. Шевченко); Он там, в долині, під білими березами, копають уже діл глибокий, довічну хатину чумакові (М. Коцюбинський); Розкопано сотні стародавніх поховань (з журналу); На цвинтарі задумалася темна церковиця, і Марії чомусь здається, що то стоїть між гробками скорбна черниця (М. Стельмах); Тисячорічні кургани, наче горби довжелезних верблюдів, стріли його на виднокрузі (Н. Рибак); Це було обличчя мерця, подоба якоїсь єгипетської мумії, вийнятої з гробниці (О. Гончар); Ой же казав пан Каньовський ще й склеп склепувати, Молодую Бондарівну гарно поховати (пісня); (Куниця:) При розкопках кожного кургану, при розкритті кожної крипти незмінно фігурує своя "золота чаша" (П. Кочура); Тишею, спокоєм гробовища повіяло від цього тихого кутка (З. Тулуб).

УСИПА́ЛЬНЯ (споруда для поховання членів одного роду, однієї сім'ї, видатного діяча і т. ін.), УСИПА́ЛЬНИЦЯ, СКЛЕП, ГРОБНИ́ЦЯ, ГРОБОВИ́ЩЕ, МАВЗОЛЕ́Й (для поховання видатного діяча); ПАНТЕО́Н (для поховання ряду видатних діячів); ПІРАМІ́ДА (звич. для поховання єгипетських фараонів). Родинна скіфська усипальня; Через цвинтар пройшли дві страшні війни, позбивали хрести, поруйнували склепи, могили (Ф. Малицький); Кістяк скіфіянки частково зберігся на первісному місці, де в широкому дерев'яному гробовищі знаходились половина грудної клітки та кістки ніг (з посібника); В пантеоні великих займає місце.. творець чудової драми про народне повстання, автор "Овечої криниці" Лопе де Вега (М. Рильський); Піраміди — гробниці фараонів смутні (В. Сосюра).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гробниця — гробни́ця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. гробниця — І гробівниця Те саме, що дарохранильниця Словник церковно-обрядової термінології
  3. гробниця — -і, ж. Спеціальна споруда, де ховають тіло померлого. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. гробниця — Домовина, могила, див. гріб, саркофаг Словник чужослів Павло Штепа
  5. гробниця — ГРОБНИ́ЦЯ, і, ж. Спеціальна споруда, де ховають тіло померлого. — Я, цар царів, я, сонця син могутній, собі оцю гробницю збудував (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  6. гробниця — (нім. — труна) Монументальна споруда на місці поховання. Ще у стародавні часи мали місце різні види Г. — скромні могили, "кам'яні ящики", скельні поховання, мастаба, піраміди, надгробки, саркофаги, кургани, тумулуси, гурхани, тюрбе... Архітектура і монументальне мистецтво
  7. гробниця — Гробниця, -ці ж. Гробъ. Чорним оксамитом гробницю вибив. Чуб. V. 776. Словник української мови Грінченка