Значення в інших словниках
-
грот —
I -а, ч. Печероподібна заглибина чи порожнина у земній корі природного або штучного характеру. II -а, ч. Нижній великий парус на другій від носа щоглі.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
грот —
Вістря зброї
Словник застарілих та маловживаних слів
-
грот —
(франц. grotte, від італ. grotta – печера) невелика печера, яка має широкий вхід та склепінчасту стелю.
Словник іншомовних слів Мельничука
-
грот —
ПЕЧЕ́РА (порожнина в земній корі чи в гірському масиві, що має вихід назовні), СКЛЕП рідше, ВЕРТЕ́П церк., уроч., ЯСКИ́НЯ діал.; ПІДЗЕМЕ́ЛЛЯ, КАТАКО́МБА (природна або штучна підземна галерея з одним або кількома виходами); ГРОТ (перев.
Словник синонімів української мови
-
грот —
ГРОТ¹, а, ч. Печероподібна заглибина чи порожнина у земній корі природного або штучного характеру. Високі скелі, гордо навислі над морем, піддались нарешті: море вигризло в них високі й глибокі гроти (Коцюб., II, 1955, 300); На руслі ріки Кам’янки..
Словник української мови в 11 томах
-
грот —
(фр. < італ. — затаєний) 1. Неглибока природна печера зі склепінчастою стелею. 2. Штучна споруда, павільйон у парку у вигляді природної печери, яка прикрашалася античними статуями, раковинами, морськими каменями.
Архітектура і монументальне мистецтво
-
грот —
Грот, -та м. То же, что и кіш въ мельницѣ (см. кіш 4)? А млинарь завела з тей новей млиниці: «насип там, дівчатко, до грота пшениці». Гол. ІІІ. 252.
Словник української мови Грінченка