грюк

грюк 1

іменник чоловічого роду

грюк 2

вигук

незмінювана словникова одиниця

Значення в інших словниках

1. грюк — I виг. Уживається як присудок за знач. грюкати. II -у, ч. Короткий уривчастий звук від удару по чомусь, падіння чого-небудь і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. грюк — див. падати  Словник синонімів Вусика
3. грюк — ГРЮК¹, виг. Уживається як присудок за знач. грю́кати. Майнула блискавиця. Далі, мов велетенським молотом по ковадлі: грюк посеред лісу (Вас., II, 1959, 329); Північні вітри ставнями по вікнах — грюк! (Ковінька, Кутя..  Словник української мови в 11 томах
4. грюк — I. Грюк меж. для обозначенія стука: стукъ. Стук-грюк в віконечко! --------------- II. Грюк, -ку м. Стукъ, грохоть. Ні стуку, ні грюку. Ном. № 8988.  Словник української мови Грінченка