Великий тлумачний словник сучасної мови

грюк

I виг.

Уживається як присудок за знач. грюкати.

II -у, ч.

Короткий уривчастий звук від удару по чомусь, падіння чого-небудь і т. ін.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. грюк — грюк 1 іменник чоловічого роду грюк 2 вигук незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
  2. грюк — див. падати  Словник синонімів Вусика
  3. грюк — ГРЮК¹, виг. Уживається як присудок за знач. грю́кати. Майнула блискавиця. Далі, мов велетенським молотом по ковадлі: грюк посеред лісу (Вас., II, 1959, 329); Північні вітри ставнями по вікнах — грюк! (Ковінька, Кутя..  Словник української мови в 11 томах
  4. грюк — I. Грюк меж. для обозначенія стука: стукъ. Стук-грюк в віконечко! --------------- II. Грюк, -ку м. Стукъ, грохоть. Ні стуку, ні грюку. Ном. № 8988.  Словник української мови Грінченка