гугняво —
Присл. до гугнявий.
Великий тлумачний словник сучасної мови
гугняво —
ГУГНЯ́ВО. Присл. до гугня́вий. З усіх боків тяглися до нього старці: сліпі, безногі — гугняво лебеділи милостині (Тулуб, Людолови, 1, 1957, 16); Імітуючи скрипучий супровід ліри, Геннадій проспівав гугняво (Вол., Місячне срібло, 1961, 102).
Словник української мови в 11 томах
гугняво —
Гугняво нар. Гнусливо. Як крикне, та ще й гугняво. Стор. І. 253.
Словник української мови Грінченка