гугняво

ГУГНЯ́ВО. Присл. до гугня́вий.

З усіх боків тяглися до нього старці: сліпі, безногі — гугняво лебеділи милостині (Тулуб, Людолови, 1, 1957, 16);

Імітуючи скрипучий супровід ліри, Геннадій проспівав гугняво (Вол., Місячне срібло, 1961, 102).

Значення в інших словниках

1. гугняво — гугня́во прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. гугняво — Присл. до гугнявий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гугняво — Гугняво нар. Гнусливо. Як крикне, та ще й гугняво. Стор. І. 253.  Словник української мови Грінченка