гугнявити
ГУГНЯ́ВИТИ, влю, виш; мн. гугня́влять; недок., перех. і без додатка, розм. Говорити, співати нерозбірливо, у ніс.
Попи весь час співають або гугнявлять темні слова (Коцюб., II, 1955, 238);
— Ага, ага, — гугнявить старий Лука (Багмут, Опов., 1959, 13).
Словник української мови (СУМ-11)