гуртувати —
Гуртува́ти. Збирати в одне місце, зосереджувати в одному місці, комплектувати. По столицях (приміром у Відні і в Будапешті) істнують великі центральні складниці книжок, які гуртують систематично усі виданя, що появили ся в границях даної держави або відносять ся до неї (Кузеля, 1910, 4).
Українська літературна мова на Буковині
гуртувати —
-ую, -уєш, недок., перех. Організовувати що-небудь ціле з окремих, самостійних частин, одиниць; об'єднувати. || Об'єднувати однією ідеєю, метою.
Великий тлумачний словник сучасної мови
гуртувати —
ЗГУРТО́ВУВАТИ (створюючи між ким-, чим-небудь міцний зв'язок, єдність, зливати в одне ціле на основі спільності поглядів, інтересів, переконань), ГУРТУВА́ТИ, ОРГАНІЗО́ВУВАТИ, ОБ'Є́ДНУВАТИ, ЄДНА́ТИ, З'Є́ДНУВАТИ, ПОЄ́ДНУВАТИ, ЗЛЮТО́ВУВАТИ підсил.
Словник синонімів української мови
гуртувати —
ГУРТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. Організовувати що-небудь ціле з окремих, самостійних частин, одиниць; об’єднувати. Іде Килигей знайомими місцями, де промайнула молодість, де гуртував торік повстанців супроти Антанти (Гончар, Таврія..
Словник української мови в 11 томах
гуртувати —
Гуртува́ти, -ту́ю, -єш гл. Соединять, собирать вмѣстѣ, въ одно общество, собраніе, въ одну толпу. Желех.
Словник української мови Грінченка