гуртувати
ГУРТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. Організовувати що-небудь ціле з окремих, самостійних частин, одиниць; об’єднувати.
Іде Килигей знайомими місцями, де промайнула молодість, де гуртував торік повстанців супроти Антанти (Гончар, Таврія.., 1957, 666);
// Об’єднувати однією ідеєю, метою.
Поет показує, що ідеї Леніна, ідеї комунізму поширюються по світу, гуртують знедолених, підносять їх гідність (Іст. укр. літ., II, 1956,409).
Словник української мови (СУМ-11)