гусениця

гу́сениця 1

іменник жіночого роду, істота

личинка

гу́сениця 2

іменник жіночого роду

ланцюг

Значення в інших словниках

1. гусениця — ГУСЕНИЦЯ – ГУСІНЬ Гусениця, -і, ор. -ею. 1. Личинка метелика; збірн. – зрідка. З гусениці – Метелик став Хороший (Л.Боровиковський); Сойка поїдає в травні хрущів, гусениць, дрібних гризунів (В.Гжицький); Горобці стрибали...  Літературне слововживання
2. гусениця — зп.,у. гусінь; (танка) у. плазун, ланцюг; -ИЧНИЙ, (трактор) ланцюговий  Словник синонімів Караванського
3. гусениця — -і, ж. 1》 Видовжена личинка метелика з кількома парами ніг і гризучим ротовим апаратом. 2》 Широкий ланцюг, що накладається на колеса трактора, танка і т. ін. для підвищення прохідності машини.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. гусениця — Гусінь, осельня, осениця, осеничка, (трактора) плаз  Словник чужослів Павло Штепа
5. гусениця — Черв'якоподібна личинка — стадія розвитку метеликів і перетинчастокрилих; травоїдна.  Універсальний словник-енциклопедія
6. гусениця — ГУ́СЕНИЦЯ (личинка метелика), ГУ́СІНЬ перев. збірн., ГУ́СІЛЬНИЦЯ діал., ОСЕ́НИЦЯ діал., ОСЕ́ЛЬНЯ діал. Капуста в мене плоха. Якась гусениця об'їдає (А. Шиян); Листя злипалося, повутинням заплетене, злилося, ненажерна гусінь сади об'їла (К.  Словник синонімів української мови
7. гусениця — ГУ́СЕНИЦЯ, і, ж. 1. Видовжена личинка метелика з кількома парами ніг і гризучим ротовим апаратом. Щоб не допустити пошкодження капусти попелицею, посіви двічі обпилювали п’ятипроцентним дустом ДДТ, а гусениць збирали вручну (Колг. Укр.  Словник української мови в 11 томах
8. гусениця — Гусениця, -ці ж. = гусельниця.  Словник української мови Грінченка