двієчник

дві́єчник

іменник чоловічого роду, істота

розм.

Значення в інших словниках

1. двієчник — -а, ч., розм. Учень, який вчиться на двійки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. двієчник — ДВІ́ЄЧНИК, а, ч., розм. Учень, який постійно одержує двійки за успішність (за п'ятибальною системою). – Держи хвоста бубликом! Ми ж не якісь там двієчники. Ми здібні хлопці (В.  Словник української мови у 20 томах