1. Орфографічний словник української мови

двієчник

дві́єчник

іменник чоловічого роду, істота

розм.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. двієчник — -а, ч., розм. Учень, який вчиться на двійки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. двієчник — ДВІ́ЄЧНИК, а, ч., розм. Учень, який постійно одержує двійки за успішність (за п'ятибальною системою). – Держи хвоста бубликом! Ми ж не якісь там двієчники. Ми здібні хлопці (В. Словник української мови у 20 томах