двієчник

ДВІ́ЄЧНИК, а, ч., розм.

Учень, який постійно одержує двійки за успішність (за п'ятибальною системою).

– Держи хвоста бубликом! Ми ж не якісь там двієчники. Ми здібні хлопці (В. Нестайко);

Вони [школярі] були спокійні і, як то кажуть, упевнені в кінцевому результаті. Авжеж, за двієчника думає вчитель (Г. Усач).