двірничиха

ДВІРНИЧИ́ХА, и, ж., розм., рідко.

Те саме, що двірни́чка.

Ота тітка, двірничиха, Оксеня чи як її, не хотіла відчиняти (О. Гончар);

Задзвонив дзвінок – здригнув її. Не питаючись, хто й чого, відчинила двері. Стояла двірничиха (Б. Харчук).