двійня
ДВІ́ЙНЯ, і, ж.
Те саме, що двійня́та 1.
Сеї ночі .. Марія родила двійню! (М. Коцюбинський);
– Не дітей я хочу, а сина. Тільки одного, щоб було кому передати маєтки, не ділити їх. – А коли б я народила вам двійню? – засміялася вона (Валерій Шевчук);
Ніна сама походить із двійні, в їхній жіночій лінії це траплялося неодноразово (Ю. Андрухович);
У міні-зоопарку райцентру Василівка народилася двійня берберійських левенят (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- двійня — двійня́ іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- двійня — див. двійнята. Великий тлумачний словник сучасної мови
- двійня — див. дитина Словник синонімів Вусика
- двійня — Двійня́, -ні́, -не́ю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- двійня — ДВІЙНЯ́ див. двійня́та. Словник української мови в 11 томах
- двійня — Тип селянського житлового будинку в Росії та інших країнах, докл. див. ізба. Архітектура і монументальне мистецтво