двійня

ДВІ́ЙНЯ, і, ж.

Те саме, що двійня́та 1.

Сеї ночі .. Марія родила двійню! (М. Коцюбинський);

– Не дітей я хочу, а сина. Тільки одного, щоб було кому передати маєтки, не ділити їх. – А коли б я народила вам двійню? – засміялася вона (Валерій Шевчук);

Ніна сама походить із двійні, в їхній жіночій лінії це траплялося неодноразово (Ю. Андрухович);

У міні-зоопарку райцентру Василівка народилася двійня берберійських левенят (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. двійня — двійня́ іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. двійня — див. двійнята. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. двійня — див. дитина Словник синонімів Вусика
  4. двійня — Двійня́, -ні́, -не́ю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. двійня — ДВІЙНЯ́ див. двійня́та. Словник української мови в 11 томах
  6. двійня — Тип селянського житлового будинку в Росії та інших країнах, докл. див. ізба. Архітектура і монументальне мистецтво