декуріон —
ДЕКУРІО́Н, а, ч., іст. 1. Начальник загону з десяти вершників у Стародавньому Римі. Декуріон на білому коні літав берегом, його червоний плащ миготів, мов полум'я, з якого виблискувала зброя (Н. Королева).
Словник української мови у 20 томах