дзвенькання

дзве́нькання

іменник середнього роду

діал.

Значення в інших словниках

1. дзвенькання — -я, с., діал. Дія за знач. дзвенькати і звуки, утворювані цією дією.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. дзвенькання — ДЗВЕ́НЬКАННЯ, я, с., діал. Дія за знач. дзве́нькати і звуки, утворювані цією дією. Десь здалека долинуло мелодійне дзвенькання, ніби дзвіночки тихо-тихо бриніли. То спускалися з гір отари (Ів., Вел. очі, 1956, 70).  Словник української мови в 11 томах