дзвенькання

ДЗВЕ́НЬКАННЯ, я, с., діал. Дія за знач. дзве́нькати і звуки, утворювані цією дією.

Десь здалека долинуло мелодійне дзвенькання, ніби дзвіночки тихо-тихо бриніли. То спускалися з гір отари (Ів., Вел. очі, 1956, 70).

Значення в інших словниках

1. дзвенькання — дзве́нькання іменник середнього роду діал.  Орфографічний словник української мови
2. дзвенькання — -я, с., діал. Дія за знач. дзвенькати і звуки, утворювані цією дією.  Великий тлумачний словник сучасної мови