Орфографічний словник української мови

дзьобнути

дзьо́бну́ти

дієслово доконаного виду

рідко

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. дзьобнути — дзьобне і рідко дзюбнути, дзюбне, док. Однокр. до дзьобати і дзюбати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. дзьобнути — дзьобнути (дзю́бнути) випити алкоголю (м, ср, ст)|| = ґольнути  Лексикон львівський: поважно і на жарт
  3. дзьобнути — КЛЮВА́ТИ (про птахів — їсти, хапаючи щось дзьобом, бити дзьобом), ДЗЬО́БА́ТИ (ДЗЮ́БА́ТИ рідше), ДОВБА́ТИ (ДОВБТИ́), КЛЮ́КАТИ розм.; ПИ́ТИ (їсти молоде зерно); ЦЮ́КАТИ, ЦЮ́КАТИСЯ розм. (бити дзьобом); ЩИПА́ТИ (шкіру тіла). — Док.  Словник синонімів української мови
  4. дзьобнути — Дзю́бну́ти і дзьо́бну́ти, -бну, -бнеш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. дзьобнути — ДЗЬО́БНУ́ТИ, дзьо́бне́ і рідко ДЗЮ́БНУ́ТИ, дзю́бне́, док. Однокр. до дзьо́ба́ти і дзю́ба́ти. Звільнив обережно Василь синицю, Та вона встигла його дзьобнути за палець (Коп., Як вони.., 1961, 116); Вражий півень, як живий — тільки не дзюбне!...  Словник української мови в 11 томах