дзьобнути —
дзьо́бну́ти дієслово доконаного виду рідко
Орфографічний словник української мови
дзьобнути —
дзьобне і рідко дзюбнути, дзюбне, док. Однокр. до дзьобати і дзюбати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
дзьобнути —
дзьобнути (дзю́бнути) випити алкоголю (м, ср, ст)|| = ґольнути
Лексикон львівський: поважно і на жарт
дзьобнути —
КЛЮВА́ТИ (про птахів — їсти, хапаючи щось дзьобом, бити дзьобом), ДЗЬО́БА́ТИ (ДЗЮ́БА́ТИ рідше), ДОВБА́ТИ (ДОВБТИ́), КЛЮ́КАТИ розм.; ПИ́ТИ (їсти молоде зерно); ЦЮ́КАТИ, ЦЮ́КАТИСЯ розм. (бити дзьобом); ЩИПА́ТИ (шкіру тіла). — Док.
Словник синонімів української мови
дзьобнути —
ДЗЬО́БНУ́ТИ, дзьо́бне́ і рідко ДЗЮ́БНУ́ТИ, дзю́бне́, док. Однокр. до дзьо́ба́ти і дзю́ба́ти. Звільнив обережно Василь синицю, Та вона встигла його дзьобнути за палець (Коп., Як вони.., 1961, 116); Вражий півень, як живий — тільки не дзюбне!...
Словник української мови в 11 томах