Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

дзюб

Дзюб і дзьоб, -ба, -бові; дзю́[ьо́]би, -бів

Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.

Значення в інших словниках

  1. дзюб — дзюб іменник чоловічого роду дзьоб рідко  Орфографічний словник української мови
  2. дзюб — див. дзьоб.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дзюб — дзюб → дзьоб  Лексикон львівський: поважно і на жарт
  4. дзюб — ДЗЬОБ (покрита рогівкою ротова частина у птахів і деяких тварин), НІС, ДЗЮБ рідше. На хату сів чорногуз і закалатав своїм довгим дзьобом (М.  Словник синонімів української мови
  5. дзюб — ДЗЮБ див. дзьоб.  Словник української мови в 11 томах
  6. дзюб — Дзюб, -ба I м. Клювъ. Угор. ум. дзюбик, дзюбок. --------------- Дзюб! II меж., выражающее клеваніе. На маковці сиділа, дрібен мачок дзюбала: дзюб, дзюб, дзюбанець! Маркев. 74.  Словник української мови Грінченка