дмух —
виг., розм. Уживається як присудок за знач. дмухнути.
Великий тлумачний словник сучасної мови
дмух —
ДМУХ, виг., розм. Уживається як присудок за знач. дмухну́ти. Нараз отямилась [Зінька], і перше, що в голову їй — лампу — дмух. Темно в хаті (Головко, II, 1957, 177).
Словник української мови в 11 томах