дмух

ДМУХ, виг., розм. Уживається як присудок за знач. дмухну́ти.

Нараз отямилась [Зінька], і перше, що в голову їй — лампу — дмух. Темно в хаті (Головко, II, 1957, 177).

Значення в інших словниках

1. дмух — дмух вигук незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
2. дмух — виг., розм. Уживається як присудок за знач. дмухнути.  Великий тлумачний словник сучасної мови