дмух

виг., розм.

Уживається як присудок за знач. дмухнути.

Значення в інших словниках

1. дмух — дмух вигук незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
2. дмух — ДМУХ, виг., розм. Уживається як присудок за знач. дмухну́ти. Нараз отямилась [Зінька], і перше, що в голову їй — лампу — дмух. Темно в хаті (Головко, II, 1957, 177).  Словник української мови в 11 томах