довгоязикий — Орфографічний словник української мови

довгоязикий — -а, -е. 1》 У якого довгий язик. 2》 перен. Язикатий (у 1 знач.). 3》 перен. Який не може зберігати таємницю. Великий тлумачний словник сучасної мови
довгоязикий — ДОВГОЯЗИ́КИЙ, а, е. 1. З довгим язиком. Довгоязикі крилани п'ють квітковий нектар і їдять пилок (з наук.-попул. літ.). 2. перен., розм. Балакливий, язикатий (у 1 знач.). – Гадаєш, він такий довгоязикий, як... Словник української мови у 20 томах
довгоязикий — див. балакучий Словник синонімів Вусика